1000 днів війни

 

   1000 днів повномасштабного вторгнення вже вписано в історію розв’язаної Росією війни проти України, що триває одинадцятий рік. Від 24 лютого 2022 року ці дні вмістили сотні тисяч зруйнованих доль і життів українців, тисячі ударів РФ по українських містах, сотні знищених до руїн населених пунктів — наслідки великої неспровокованої війни, яку веде режим Володимира Путіна за підтримки населення Росії. Водночас ця тисяча днів продемонструвала світові й неочікувану для нього силу опору України.

   Ці 1000 днів – саме той час, коли кожен українець, незалежно від свого віку, професії чи місця проживання, став невід'ємною частиною боротьби за незалежність та гідність. Цей період нерівного протистояння, де ворог переважає за чисельністю та ресурсами, але не здатний подолати нашу незламність, віру та готовність боротися до перемоги.

9 листопада - 230 років із дня смерті Григорія Савича Сковороди.

8 листопада - Всеукраїнський день працівників культури тa майстрів народного мистецтва.

 

В бібліотеці ліцею пройшла виставка "Засіємо добром поле"

„Культура – простір, в якому проходить все життя людині від народження до смерті”. М.В.Попович

Раніше Всеукраїнський день працівників культури і майстрів народного мистецтва відзначався в Україні 23 березня. Ця дата була встановлена в березні 2000 року Указом Президента України № 484/2000, враховуючи вагомий внесок працівників культури та майстрів у відродження української національної культури, розвиток народної творчості, активну культурно просвітницьку діяльність. З 2012 року, згідно Указу Президента України Віктора Януковича від 30 грудня 2011 № 1209/2011 "Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят" цей день став відзначатися в третю неділю травня і отримав назву "Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва". З 2014-го року, відповідно до Указу Президента України від 30 грудня 2013-го року № 717/2013, цей День став відзначатися 9-го листопада, спільно з Днем української писемності та мови.

Українська культура, одна з небагатьох, яка змогла вистояти під могутнім натиском чужих агресивних впливів, зберегти свою самобутність, первозданну чистоту і незамуленість.

Прародителями української культури можна вважати культуру індоєвропейських предків слов’ян, слов’янські культурні джерела, культури Київської Русі – дохристиянську і християнську.

Без сумніву, культурний розвиток народів відбувається в процесі їх постійних взаємовідносин. Чим більше різних впливів акумулює в собі культура народу, тим більш культурним є цей народ.

Українська культура зайняла гідне місце в культурі світовій. Вона розвивалась у взаємовідносинах з культурами Заходу та Сходу, в системі Польсько-литовської держави, українофобському „лоні” царської Росії.

Наслідками цього стали, з одного боку, система освіти і вченість, побудовані на західних зразках, з іншого – приниження української мови як „простонародної” і, в той же час, становлення новоукраїнської літератури, написаної саме цією народною мовою.

І це потрібно розуміти не як парадокс історії, а як закономірність внутрішньої сили української культури, яка мала вагомий вплив на будівництво імперської культури, такі визначальні її напрямки, як література, живопис, наука і музика.

В той же час, не можна применшувати вплив російської культури на українську.

Українська культура проникнута також козацьким нескореним національним духом свободи і вольності.

Не можна оминути увагою феномен „соціалістичної культури”, адже Україна в цей період, не дивлячись на всі втрати, в тому числі і криваві, зробила гігантський ривок в освіті, культурі, науці і техніці. Репрезентацією держави в цій галузі і його культурним розвитком повинно було займатися Міністерство культури України, яке і було створене.

Зараз Міністерство культури реорганізовано в Міністерство культури і туризму України, перевизначені його завдання і обов’язки.

В сучасному українському суспільстві, де культура часто виявляється непотрібною, важливо визначити і стверджувати високі моральні принципи, засновані на тисячолітньому духовному і культурному набутку українського народу, щоб не опинитися на задвірках культурного прогресу.