Блог завідуючої бібліотеки ліцею "Потенціал" Вільнянської міської ради Запорізької області Сохи Анжели Валентинівни
Сторінки На допомогу вчителю.
- Домашня сторінка
- Нормативно-правові документи
- Масові заходи
- Паспорт бібліотеки та план роботи
- Портфоліо бібліотекаря
- Для допитливих
- Забезпечення підручниками на 2023 - 2024 навчальний рік
- Нові надходження книг
- Раджу прочитати
- Цікавинки
- На допомогу дітям
- На допомогу вчителю
- Допомога вчителю 2024-2025 навчальний рік
четвер, 10 квітня 2025 р.
22 травня - 185 років від дня народження Марка Лукича Кропивницького, українського драматурга
8 травня - День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
середа, 9 квітня 2025 р.
пʼятниця, 21 березня 2025 р.
пʼятниця, 14 березня 2025 р.
«Щоденник окупації» Ангеліни Вєтрової
Бібліотека
ліцею «Потенціал» поповнилася новою книгою Ангеліни Вєтрової «Щоденник
окупації», яка була подарована самою авторкою.
У книзі
розміщені особисті записи бібліотекарки, що пройшла окупацію. Ангеліна Вєтрова
фіксувала побачене і пережите з початку повномаштабного вторгнення армії рф в
Україну і до визволення правобережної Херсонщини. 256 днів жаху та лякаючої
невідомості.
Увесь цей час
Ангеліна вела щоденник. Хоч це й було дуже небезпечно. Росіяни ходили по хатах,
робили обшуки, зупиняли людей на вулиці, перевіряли телефони. За будь що, що їм
не сподобалось,могли забрати «на подвал».
«Щоденник
окупації» - це не спогади, написані після подій, а саме щоденник,в якому
відображені емоції, що Ангеліна відчувала тоді, не знаючи чи вдасться виїхати,
чи вдасться вирватися, чи вдасться вижити…
Кожна
подарована книга нашій бібліотеці – це завжди велика радість для дітей та вчителів.
А якщо книжковий подарунок для бібліотеки передала сама авторка, то можете
уявити, які почуття і слова вдячності хочеться їй виразити. Завдяки Вам,
Ангеліно, ми можемо доторкнутися до нашої історії, відчути всі емоції, які ви пережили. Дякую вам за всю ту
емоційну карусель. За вашу мужність та витримку. І за те, що віддаєте
частинку своєї душі, через книги… Це
безцінно…
середа, 12 березня 2025 р.
вівторок, 11 березня 2025 р.
понеділок, 10 березня 2025 р.
понеділок, 3 березня 2025 р.
26 березня - день Національної гвардії України
25 березня - Благовіщення
від 1 вересня 2023 року ПЦУ та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар. Тому більшість церковних свят тепер святкуються на 13 днів раніше. Тому Благовіщення Пресвятої Богородиці 2025 року припадає на 25 березня.
Головна його мета – нагадати вірянам про те, що Син Божий прийшов на Землю, щоб спокутувати гріхи людські.
24 березня - Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини і гідності жертв.
"... І пізнаєте істину, і істина зробить вас
вільними. " Євангеліє від Іоанна 8:32
Що можна додати до цих Святих Слів ?
Появі цього Дня в міжнародному календарі ми у великій
мірі зобов’язані небайдужості таких людей, як Оскар Арнульфо
Ромеро-і-Гальдамес, християнський священнослужитель, Сьюдад-Барріос,
Сан-Сальвадор. Він народився 15-го серпня 1917-го року, а покинув наш світ
24-го березня 1980-го року. Він був убитий пострілом з гвинтівки під час
вчинення звичайного богослужіння в каплиці лікарні «Божественного провидіння».
Вбивство сталося через день після однієї з його проповідей, в якій він з надією
закликав сальвадорських солдатів, звернувшись до них як до богобоязливих
християн, припинити безглузде насильство і нічим не виправдані порушення прав
людини.
Зло ніколи не залишається без покарання - це істина, і
в цьому є справжня Божественна справедливість. Розум нам дано саме для того,
щоб віддалятися від зла і ті, хто нехтує ним вже перебувають під дією гніву
Божого. Таких людей, як Оскар Ромеро, історія знає чимало. Саме в їх честь і в
їх пам’ять, за даними проекту DilovaMova.com, міжнародне співтовариство,
рішенням Генеральної Асамблеї ООН № A/RES/65/196 від 21-го грудня 2010-го року,
встановило цей пам’ятний День.
Багатовікові християнські принципи толерантності та
терпимості, які відомі сучасному суспільству як загальновизнані права людини, у
більшості вже не викликають сумнівів. Вони бажані і очікувані. До їх
утвердження прагнуть і їх дотримання сподіваються, адже всі розуміють, що їх
життя повинно мати перспективу інакше воно може втратити всякий сенс. А всяке
безглузде життя може просто зникнути, не залишивши після себе практично нічого,
а це не бажено ні нам, ні нашому Творцеві. Здійснювати безглузді речі перед
Богом - творити зло. Прийде день і той, хто чинить зло вже не зможе покаятися і
звернутися від злих своїх справ. Це буде велика втрата і велике придбання. Зло
буде зметено з нашої Землі. Його більше не буде, як не буде і злих ідей, і
лиходіїв, але зостануться хто чинить правди, хто чинить добро і затверджує
істину. Це не секрет, як не секрет і те, що кожен з людей наділений людською
гідністю, зневага до якої з боку іншої людини - це зневага над самим собою,
своєю власною перспективою і своєю гідністю. Порушення прав людини - аналогічна
справа, все це зрештою нещадною хвилею пройде крізь самого порушника і він не
встоїть. Не треба прихилятися до ілюзій. Не обманюйте себе: Бог осміяний бути
не може. Що посіє людина, те й пожне. Примиріться з Богом. Бог тепер усім людям
наказує, щоб скрізь каялися…
21 березня - Всесвітній день поезії
19 березня - 130 років від дня народження Максима Тадейовича Рильського (1895-1964), українського поета, перекладача.
19 березня - 95 років від дня народження Ліни Василівни Костенко (1930), української поетеси.
неділя, 2 березня 2025 р.
14 березня - день україрського добровольця
Череда сучасних подій, які підштовхнули офіційні
державні структури до створення цього Дня, ще далека від завершення. Вони мали
свій початок з глибокої підготовки "братнім" північним сусідом
чергової агресії і окупації українських земель. "Робота", яку він
провів у цьому напрямку була майже успішною. З кінця 2013 року і особливо з
20-х чисел лютого 2014 року це вже було неможливо приховати. Почалася окупація
Кримського півострова.
Офіційна державна машина демократичної України, яка ще
не оговталася від системної кризи кремлівських резидентів, як втім і широке
міжнародне співтовариство, відчула справжній шок. Да і держава агресор
знаходилася в числі "гарантів" суверенітету і територіальної
цілісності України.
Часу на повноцінну офіційну координацію для
повномасштабної протидії цій агресії просто не було, тим більш агресор став
шантажувати світове співтовариство нанесенням ядерних ударів по території
Європи та України. У цей, один з найскладніших для країни і світу моментів
історії, Україні першими на допомогу прийшли саме прості українські
добровольці.
У пояснювальній записці до Постанови Верховної Ради
України № 4261 «Про встановлення Дня українського добровольця» повідомляється,
що саме в цей день - 14 березеня 2014 року на полігоні в Нових Петрівцях вже
більше 500 бійців самооборони Майдану (Народного Віче) почали підготовку до
участі в боротьбі за суверенітет і територіальну цілісність України.
Військовими патріотами України по всій країні в
найкоротщі терміни відкривалися буквально імпровізовані, життєво необхідні для
збереження держави Україна підготовчі навчальні центри, створювалися величезні
черги в військкомати, приводилася в бойову готовність техніка, налагоджувалися
шляхи постачання і т.і. Саме добровольці першими виступили проти агресора,
зіткнувшись з російськими силами ССО, ГРУ і ФСБ лицем до лиця.
Агресор став стрімко втрачати ініціативу, а захоплені
населені пункти східної України стали звільнятися від загарбника. Це дало
необхідний час нашим доблесним українським військовим частинам і державі
організувати ефективну систему і лінію оборони від регулярної російської армії
на лінії кримського перешийка і більш ніж 400 кілометрів східних кордонів,
через які і почалося криваве військове вторгнення. Агресор був зупинений,
захопивши тільки частину донецької та луганської областей.
"З метою вшанування мужності та героїзму
захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України,
сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві, посиленню
суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку
ініціативи громадськості", - Верховна Рада України постановила -
"Установити в Україні День українського добровольця, який відзначати
щорічно 14 березня".
8 березня - Міжнародний жіночий день
3 березня - Всесвітній день письменника
середа, 29 січня 2025 р.
24.02 - Початок війни росії проти України.
11.02 - 355 років від дня народження Самійла Васильовича Величка українського козацького літописця.
Любов до книг йому прищепили в сім’ї. Батько — Василь Величко — був людиною грамотною, мудрою й шанованою, мав велику бібліотеку.
До 1690 року Самійло закінчив Києво-Могилянську академію. Навчався він в один час із Пилипом Орликом. І якщо Орлик після навчання почав працювати консисторським писарем у Київській митрополії та паралельно писати поезію, то Величко пішов «служити Війську Запорозькому в поважному домі з панів Малоросійських благородного Його Милості пана Василя Леонтійовича Кочубея, писаря на той час військового генерального».
Військові канцеляристи були особливим колом світської української інтелігенції з розвинутою національною самосвідомістю й демократичними поглядами. Водночас із військових канцеляристів у Генеральній військовій канцелярії формувалась українська адміністративна еліта.
На початку 1705 року Величко був уведений до Генеральної Військової Канцелярії, де служив старшим канцеляристом, залучався до посольств гетьмана Івана Мазепи. Подорожуючи у складі військового корпусу Правобережною Україною, він ставить собі запитання — як так сталося, що квітуча колись вітчизна наша Україна доведена до занепаду, а славні діяння пращурів виявилися забуті? Щоб з’ясувати причини, він вирішує взятися за написання фундаментального історичного твору, використовуючи не тільки усні перекази, а й книги та численні документи, що були доступні йому як службовцю генеральної канцелярії.
Точно відомо, що в 1712 році Величко ще був «у неволі». В умовах війни з Пилипом Орликом проти «мазепинців» у лівобережній Гетьманщині не вщухали репресії: московити хапали всіх, разом з дружинами, старими матерями, сестрами та іншими родичами. Але Величка немає у списках українських «колодників», відправлених у Москву та Сибір, не згадує він і про перебування десь на засланні. Найімовірніше, він перебував під арештом десь в Україні — можливо, хтось із колишніх колег замовив за нього слівце.
Після звільнення, орієнтовно в 1715 році, Величко продовжив роботу над «Літописом», перебуваючи спочатку в маєтку полтавського полковника Василя Кочубея в Жуках, потім — у Диканьці. Праця була завершена до 1728 року. Через неї Величко навіть втратив зір…
Останні роки життя провів у селі Жуки. Мов легендарний давньогрецький поет Гомер, надиктовував свою чергову працю — «Космологію» найнятим писарчукам. У Жуках помер і похований. Місце поховання не встановлене.
вівторок, 28 січня 2025 р.
04.02 - Всесвітній день боротьби проти раку
2.02 - Стрітення Господнє. День бабака.
30 січня - 60 років від дня народження Бориса Борисовича Гуменюка - українського прозаїка.
Борис Борисович Гуменюк (позивний "Кармелюк") —— український поет, прозаїк, військовик. Автор проекту "Українські книги — українським тюрмам", Координатор проекту "Інша література". Член Національної спілки письменників України (з 2006).
Народився 30 січня 1965 році в Острові біля Тернополя. Працював на виробництві в Тернополі. Був членом НРУ, УГС, очолював виконком Тернопільського обласного товариства Меморіал.
Від 1990 р. проживає у Києві.
Був активним учасником Євромайдану. 30 листопада 2013 року був серед тих, хто зібралися на Михайлівській площі в Києві. Наступного дня серед перших був побитий "Беркутом" у Будинку письменників та згодом 19 січня і 18 лютого на вулиці Грушевського.
13 березня 2014 поставив свій підпис під "Заявою від діячів культури України до творчої спільноти світу", у зв'язку із російською агресією в Україні.
22 червня 2014 року приєднався до спецбатальйону МВС України "Азов" та відправився в зону бойових дій на схід України.
З кінця липня 2014 р. — заступник командира батальйону "ОУН", який з 12 серпня дислокується в селищі Піски поблизу Донецька.
"Спосіб захисту" (К., 1993),
"Лук'янівка" (К., 2005),
"Острів" (2007),
"Та, що прибула з неба" (2009),
"Вірші з війни" (2014),
"Блокпост" (2016),
"100 новел про війну" (2018).