19 березня - 94 річчя Ліні Василівні Костенко

 

  Ліна Костенко народилась 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві (неподалік від Києва) у родині вчителів. У 1936 році родина перебралась із Ржищева до Києва, де дівчинка закінчила середню школу.

  У Ліни Костенко було тавро дочки «ворога народу». У 1936 році її батька засудили на десять років концтаборів. Після проголошення вироку Василь Костенко сказав суддям: «Вашим червоним прапором тільки биків лякати». Ця безстрашність та справжня людська гідність згодом передалися і його дочці.

  Ліна Костенко навчалася в Київському педагогічному інституті, після закінчення середньої школи, а згодом – у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.

  Нетерпимість до несправедливості, відчуття власної гідності та непохитний характер спонукали Ліну Костенко стати активною учасницею руху шістдесятників, які боролися за збереження української мови, культури, спонукали відроджувати національну свідомість тощо.

  Так, у 1965 році поетеса разом із кінорежисером Сергієм Параджановим, поетом Іваном Драчем, авіаконструктором Олегом Антоновим та іншими діячами надіслала до влади лист-протест проти арештів української інтелігенції та вимагала зробити публічними розгляди судових справ.

  Костенко написала збірку віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958), які викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961 р. засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім’я серед визначних майстрів української поезії.

  Костенко написала збірку «Зоряний інтеграл», яку заборонили цензурою. Однак письменницю не арештували. Досить тривалий час вірші поетеси практично не потрапляли до друку.

  За книгу «Інкрустації» Костенко отримала премію Франчески Петрарки. 1998 року в Торонто Світовий конгрес українців нагородив письменницю медаллю Святого Володимира. Стала лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Теліги, професором Києво-Могилянської академії.

У 90-х роках Ліна Костенко перестала брати участь у громадському житті.

 З 1991 року Ліна Василівна брала участь у наукових експедиціях до Чорнобильської зони. За її словами, там вона рятувала свою душу.

  В період «помаранчевої революції» у 2004 р. на деякий час повернулась до громадського життя. Згодом у 2005 році поетеса відмовилась і від звання Героя України, яке їй хотів присвоїти новообраний президент України Віктор Ющенко.

Цікаві факти про Ліну Костенко

1.  У дитинстві Костенко мріяла стати льотчицею. А одного разу навіть спробувала зістрибнути з горища з саморобним парашутом, зробленим з каркаса від парасольки та простирадла.
2.  Говорячи про Ліну Костенко, поет Дмитро Павличко зізнався, що досі береже коробку сірників, яку придбав багато років тому, – він купив її для того, щоб при зустрічі прикурити поетесі цигарку.
3.  У 1967 році Ліна Костенко була номінована на Нобелівську премію з літератури разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем. Кандидатів від України висував історик Омелян Пріцак.
4.  Ходять чутки, що у молодої Костенко був таємний роман з поетом Василем Симоненком. Про це розповідав поет Микола Сом, який жив із Симоненком в одній кімнаті в гуртожитку: «Ліну Вася Симоненко дуже любив. У них таємна любов була, хоч Ліна старша від нього на 5 років. На неї не можна було дивитися без захвату: жіночна, з лукавинкою в очах – справжня красуня».
5.  Поетеса відмовилася від премії «Золотий письменник України».
6.  У 2015 році мала планета Сонячної системи № 290127 отримала назву Лінакостенко.
7.  Жінка була двічі заміжня: першим чоловіком поетеси став її однокурсник, польський письменник Єжи-Ян Пахльовський, а другим – керівник Київської кіностудії імені Довженка у 1960-х Василь Цвіркунов. Від першого шлюбу у поетеси є донька – українська письменниця і культурологиня Оксана Пахльовська, а від другого – син Василь, який працює програмістом.
8.  Поетеса любить подорожі. Свого часу вона разом із чоловіком Василем Цвіркуновим об’їздила всю Україну на їхньому «Запорожці».
9.  Коли ж у 2022-му розпочалося повномасштабне вторгнення, Костенко дала інтерв'ю телеканалу «Київ», у якому розповіла, що не припиняла працювати, навіть коли під Києвом точилися бої.